Чи може гумор допомогти говорити про одну з найбільших трагедій ХХ століття? Ростислав Семків пропонує подивитися на роман Джонатана Сафрана Фоера «Всьо ясно» крізь призму пам’яті, травми та українсько-єврейських взаємин.
Роман «Всьо ясно» поєднує історію Голокосту, родинні спогади та подорож сучасною Україною. У статті дослідник показує, що твір виходить за межі звичних уявлень про українсько-єврейське минуле й пропонує складніше осмислення цієї історії, де немає однозначно «винних» чи «правих».
«Фоер базує свій наратив про травму не на документальності, а на принципі конструювання. Звідси й парадокс: автор пропонує пам’ятати не лише через скорботу, а й через сміх – наявність у творі комічного є частиною опрацювання травми. Трагедія не перестає бути трагедією, але гумор та іронія дозволяють повернути історичним подіям їхню людську складність».
Особливу увагу пан Ростислав звертає на те, як у романі працює комічне. Гумор і самоіронія не применшують масштаб Голокосту, а допомагають побачити його людський вимір, осмислити складне минуле й наблизити його до сучасного читача.
Стаття показує, що осмислення історичних катастроф може набувати різних форм. Іноді саме іронія чи сміх допомагають говорити про найболючіші сторінки історії глибше й чесніше, не знецінюючи їхнього трагізму.
Детальніше зі статтею можна буде ознайомитися вже цього літа після онлайн-публікації Імагологічної збірки проєкту на сайті.
Допис створено в межах проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури», який реалізує Національний університет "Києво-Могилянська академія" у партнерстві з UNESCO Ukraine за підтримки Європейського Союзу. Усі публікації здійснюються за фінансової підтримки European Union in Ukraine. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнерів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.