У своєму відеоесе професорка Віра Агеєва розповідає про Ієремію Айзенштока – одного із найбільш яскравих дослідників української літератури в 1920-х роках. Вихованець професора Олександра Білецького, Айзеншток досліджував і популяризував праці Олександра Потебні, формалістські, альтернативні марксистським, підходи до вивчення літератури, віднайшов і дослідив низку важливих текстів Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка та інших українських письменників ХІХ та початку ХХ століть. Він зробив свідомий вибів на користь української – і це питання про зміну ідентичності, яке сьогодні, гостро постає перед багатьма українцями. Завдяки діяльності Айзенштока було створено Інститут Тараса Шевченка у Харкові. В 30-ті, а потім у повоєнні роки Ієремія Айзеншток зазнав переслідувань, проте, попри фактичну заборону жити в Києві, він і надалі підтримував зв’язки з українськими літераторами, зокрема Максимом Рильським.

Це відеоесе підготовлено та опубліковано в рамках проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури» реалізується Національним університетом «Києво-Могилянська академія», який реалізується за підтримки ЮНЕСКО та Європейського Союзу. Усі публікації в межах проєкту здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Відеоесе Ростислава Семківа інтерпретує один із найцікавіших текстів американської літератури зламуХХ-ХХІ століть – роман Джонатана Сафрана Фоера «Всьо ясно», в якому описано подорож Україною однойменного автору героя наприкінці 1990-х у пошуках слідів своїх рідних, знищених під час Голокосту. Значну частину тексту складає історія невеликого єврейського містечка (штетля) в Україні від XVIII ст. і аж до руйнації його гітлерівськими нацистами. Роман також демонструє погляд американця на українців кінця 90-х. З іншого боку, текст Фоера є яскравим прикладом метамодерного письма, що поєднує іронічність та навіть ґротеск, притаманні постмодерній поетиці, та пошук серйозного тону, конфігурування постпам’яті і спроби говорити про травму для віддаленої від неї в часі авдиторії. Семків робить висновок, що цей аспект письма Фоера вкрай актуальний для сучасної української культури.

Це відеоесе підготовлено та опубліковано в рамках проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури» реалізується Національним університетом «Києво-Могилянська академія», який реалізується за підтримки ЮНЕСКО та Європейського Союзу. Усі публікації в межах проєкту здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.