Розпочинаємо серію публікацій про дослідження літературної наукової групи проєкту, у яких науковці та науковиці ділитимуться роздумами про єврейську складову української літературної спадщини, спільний досвід і взаємосприйняття, відкриваючи нові паралелі, образи та способи осмислення минулого.
Першу публікацію присвячено статті Ірини Борисюк — кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри літературознавства імені Володимира Моренця НаУКМА, головної редакторки журналу «Наукові записки НаУКМА. Літературознавство», письменниці та літературної критикині.
У своїй статті дослідниця аналізує роман Юрія Винничука «Танґо смерті» як текст, що відкриває простір для осмислення українсько-єврейської історії, пам’яті та міжкультурного діалогу. У центрі уваги — події Другої світової війни та Голокост, а також роль художньої літератури у проговоренні травматичного досвіду та формуванні спільної пам’яті. Одним із ключових образів, на який звертає увагу авторка, є мотив «підселення душі» — метафора співпереживання й можливості відчути чужу історію як власну, не привласнюючи її та не спрощуючи. Водночас Львів у романі постає як втрачений багатокультурний світ, зруйнований війною.
«Чужі спогади, які стали частиною твоєї приватної історії, вже не вийде ігнорувати. Танґо смерті, що звучить на вулицях сучасного Львова, є метафорою віднайденої пам’яті, що незворотно переформатовує ландшафт нашої колективної ідентичності. І рамка жанрової літератури придається для цього якнайкраще».
У підсумку «Танґо смерті» постає не лише як роман про минуле, а як спроба знайти мову для емпатії, взаєморозуміння та солідарності.
Повний текст статті буде доступний після онлайн-публікації Імагологічної збірки проєкту на сайті.
Публікацію створено в межах проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури», який реалізує Національний університет «Києво-Могилянська академія» за підтримки UNESCO Ukraine та Європейського Союзу.
Усі публікації здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнерів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.